Люблю життя, як той ковток води у спеку,
Як в рідний край летить стрункий лелека,
Як посмішку святу моєї мами,
Як Бог, Його любов, що поруч з нами!
І очі після сну я відкриваю,
Я відпочила й знов в дорогу вирушаю,
Я знову сильна, бо матуся підкормила,
Її любов мене так сильно обігріла!
І можу знову я по світу мандрувати,
Вас, любі друзі, теж любов’ю зігрівати!
Що маємо, те, зазвичай, ми віддаємо,
І що дають теж інколи ми п’ємо.
Та хай Господь мене сьогодні напуває,
Що мені треба Він за всіх найкраще знає!
Згадаймо любі, що Він нині народився,
Сам Бог прийшов у світ і нам відкрився!
Нехай любов Його нас завжди надихає!
І хай там що, нехай рука Його тримає!!!
Елена Качан,
Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему e-mail автора:olenakachan@gmail.com
Прочитано 7091 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
А я не жалею. - Николай Тарасюк Узок и тернист путь христианина, как и предупреждал Господь Своих учеников в Евангелии от Иоанна, гл.15:
"Если бы вы были от мира, то мир любил бы свое; а как вы не от мира, но Я избрал вас от мира, потому ненавидит вас мир. Помните слово, которое Я сказал вам: раб не больше господина своего. Если Меня гнали, будут гнать и вас; если Мое слово соблюдали, будут соблюдать и ваше. Но все то сделают вам за имя Мое, потому что не знают Пославшего Меня".
Но я не жалею...
